?

Log in

No account? Create an account
подорожі

Надія Лопухова

Надія Йосипівна Лопухова — графік-живописець. Народилася 25 березня 1928 року в селі Брусилів (нині районний центр Брусилів Житомирської області) – український графік, заслужений діяч мистецтв УРСР з 1967 року.


Валентин Бичко. Сонечко і Хмаринка. 1957 р.


1945 року вступила до 9-го класу Республіканської художньої середньої школи ім. Т. Г. Шевченка. З 1948 року по 1954 училась в Київському державному художньому інституті. Закінчила майстерню книжкової графіки, на "відмінно" захистивши диплом на тему "Ілюстрації та оформлення до книги М. Бубеннова "Біла береза".
З 1954 року співробітничає у видавництвах "Молодь", "Дитвидав" (згодом "Веселка"), "Дніпро". Надія Лопухова працює не лише як художник книги, а й у галузі станкової графіки.
У республіканських та всесоюзних виставках бере участь з 1959 року.
З 1960 року Надія Лопухова - член Спілки художників СРСР.
У 1964 році за серію літографій "Жіноча доля у творах Т. Г. Шевченка", що експонувались у Москві на ювілейній художній виставці, присвяченій 150-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка, удостоєна почесного диплома Спілки художників СРСР.
1967 року за заслуги в розвитку радянського образотворчого мистецтва Надії Лопуховій присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв Української РСР.
Цього ж року за серію літографій "Доля жінок у Велику Вітчизняну війну" (1965) вона нагороджена срібною медаллю імені М. Б. Грекова та дипломом Спілки художників СРСР. Ряд книг з ілюстраціями Надії Лопухової відзначено дипломами на республіканських та всесоюзних конкурсах. Серед них збірка "Ладоньки-ладунки" та українська народна казка "Сорока-білобока", які 1961 року нагородженні Малою золотою медаллю Виставки досягнень народного господарства СРСР.
На всесоюзних конкурсах кращих видань року дипломів удостоєні російська народна казка "Крихітка-Хаврошечка" (1964) та драма-феєрія Лесі Українки "Лісова пісня" (1970), на республіканських - "Лісова пісня" (1970), "Королівська таємниця" (1970), "Чому ревуть воли, як ясла повні?" (1974).
Твори Надії Лопухової зберігаються у багатьох музеях України, входять до експозицій українського мистецтва художніх музеїв інших республік колишнього Радянського Союзу. Літографії, офорти художниці часто експонуються на виставках української графіки у зарубіжних країнах.
У 1978 році Надія Лопухова нагороджена Грамотою Президії Верховної ради Української РСР. http://www.brusilov.org.ua/vydatni_zemlyaki/lopuhova_1.htm


Олександр Пархоменко. Навпаки. 1958 р.

... До школи Надія почала ходити у Києві 1936 року. Через кілька років сім´я переїхала до Львова. Та ненадовго. Спалахнула війна. Незрозуміла і жорстока. Почалося варварське бомбардування мирних радянських міст і сіл, ешелонів з населенням, яке із західних областей виїздило в глиб країни. Перед тринадцятирічною Надією одна за од ною поставали картини, що не узгоджувались ні з якими відомими доти поняттями. Руйнування людських осель, руйнування всього того, що було гордістю народу, було зведено його руками. І перші жерт ви - дорослі і діти. І перші похоронки. Сповнені відчаю і розгубле ності очі жінок, не здатних ще усвідомити безповоротність втрати най ближчої людини - чоловіка, брата, сина.
Весь цей жахливий початок тяжкої кількарічної війни, розв´язаної гітлерівською Німеччиною, вкарбувався у свідомість Надії Лопухової назавжди. А незабутні враження через багато років лягли в основу серії літографій "Доля жінок у Велику Вітчизняну війну".
Коли радянські люди святкували Перемогу над фашизмом, Надії було 17 років. Незадовго перед цим сім´я повернулася до Києва з ева куації. Перед Надією відкрилася реальна можливість вдовольнити свій усе зростаючий потяг до малювання. І не просто перемальовувати те, що особливо чимось вразило, копіювати цікаву своєю композиційною гостротою ілюстрацію з книги чи журналу. Відкрилася можливість учитися самій малювати, щоб неосяжними, не завжди збагненними можливостями образотворчої мови розповісти про власні думки, переживання, можливо, не зовсім усвідомлені, але такі бентежні й хвилюючі сподівання щасливої юності.
Надія вступає до дев´ятого класу республіканської художньої шко ли ім. Т. Г. Шевченка. Навчання у школі остаточно переконало, що вибір зроблено правильно. Надія вже не мислила свого життя без що денного спілкування з мистецтвом, без занять, без передачі власного сприйняття навколишнього світу в пластичних образах.
Швидко промайнули три роки навчання у художній школі, і в 1948 році Надія Лопухова стає студенткою Київського державного художнього інституту. Вчиться на факультеті графічних мистецтв, у книжковій майстерні професора І. М. Плещинського, художника високої культури, витонченого смаку. Іларіона Миколайовича, прони кливого лірика, надзвичайно делікатну людину, вдало доповнював Василь Ілліч Касіян. Його темперамент, закоханість у графічне мис тецтво, доскональне знання всіх графічних технік, його викладацький талант буквально полонили студентів. Він сам працював до самозабут тя і надихав на це своїх студентів.
Значну роль у формуванні молодих митців відігравав також С. О. Григор´єв, який був тоді директором інституту. Його виступи перед студентами, бесіди у майстернях виховували винятково шаноб ливе ставлення до мистецтва, вірність і відданість у служінні йому.
Дипломною роботою Надії Лопухової були ілюстрації та оформлен ня до книжки М. М. Бубеннова "Біла береза". Вони були виконані на хорошому професійному рівні, свідчили про добру реалістичну школу молодого митця. Художниця проявила себе як здібний рисувальник і композитор, умілий інтерпретатор літературного твору. Роботу високо оцінила екзаменаційна комісія. Але ж виявом своєрідних рис, прита манних саме художниці Лопуховій, вона не стала. Можливо тому, що і для самої художниці ще не зовсім ясно було, де той благодатний матеріал, який дасть змогу вдовольнити творчу невгамовність, що по стійно не дає спокою.
Життя підтвердило, що знання, набуті навіть у вищому худож ньому закладі,- лише основа, на якій кожен художник, залежно від свого таланту, світогляду і працьовитості, починає творити себе .
Багато проблем виникло під час безпосереднього співробітництва з видавництвами. В усій складності постав процес творення книги, в якому, крім художника, бере участь численний видавничий колектив. До того ж кінець 50-х - 60-і роки - це час активних пошуків у різних видах радянського образотворчого мистецтва, в тому числі й у графі ці. Особливо у графіці книжковій. Зростають вимоги до художнього рівня ілюстрацій. Велика увага приділяється конструкції книги, єднос ті всіх елементів художнього оформлення. Перед митцями постає чи мало запитань. Не на всі одразу були знайдені відповіді. Кожен з ху дожників по-своєму, в міру свого таланту, вирішував назрілі проблеми.
Надія Лопухова ілюструє в цей час повість О. Копиленка "Народжується місто" (1956), книжку О. Бродського "Карусель" (1956). Та вона не дістає справжнього вдоволення від цих робіт. Ще тяжіє над нею тягар усталених традицій, не вистачає сили на весь голос загово рити власною мовою, дати волю власним почуттям і думкам. Тим часом набутий професійний досвід, кращі здобутки художників книги весь час спонукали до цього.
Становленню творчої індивідуальності Надії Лопухової великою мі рою сприяла робота над оформленням літератури для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Казки, українські народні пісеньки, віршики, приспівки, коротенькі оповідання, загадки - ці невеликого розміру літературні форми, що, на перший погляд, ставлять перед худож ником полегшені завдання, насправді ж виявилися нелегкою і пре красною школою для молодого митця, бо щоразу вимагали створення широкого образотворчого відповідника, ясного, доступного для спри йняття дітей молодшого віку, лаконічного і водночас місткого за зміс том, емоційно активного.
"Золота яблуня і дев´ять пав" (болгарська казка), "Сонечко й Хмаринка" В. Бичка, "Ярик-школярик" П. Воронька, "Вийди, вийди, сонечко", "Ладоньки-ладусі", "Сорока-білобока", "Що погано, а що добре", "Юрка та Пімка", багато інших книжечок раннього періоду творчості Надії Лопухової свідчать про невпинне творче зростання мо лодої художниці. Її широке обдаровання, глибоке розуміння завдань митця - ілюстратора дитячої літератури.
Мабуть, не буде помилкою назвати етапним у творчості художниці ілюстрування казки Оксани Іваненко "Кисличка" (Дитвидав, 1962). Ілюстрації до цієї книжечки, життєрадісні, емоційні, мовби акумулю вали в собі усе краще, до чого так настійливо і впевнено прагнула Надія Лопухова. Вони стали виявом творчої індивідуальності митця тих характерних рис, які доти лише частково проявлялись у тому чи іншому виданні. "Кисличка" була удостоєна диплома на всесоюзному конкурсі на кращу дитячу книжку, а також республіканського диплома.
у наступних роботах художниці - ілюстраціях та художньому оформленні книжечок "Крихітка-Хаврошечка", "Ану, відгадай!", "Про дівчинку Маринку", "Колосок", "Названий батько" стверджувались до сягнення попереднього доробку і разом з тим тривали пошуки.
На початку 1960-х років Надія Лопухова проявляє усе більшу ці кавість до станкової графіки. На республіканській виставці, присвяче ній 150-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка, експонувалась і ді стала схвалення критики та громадськості серія літографій "Жіноча доля у творах Т. Г. Шевченка" (1964). Хоча художниця і брала за основу поезії невмирущого Шевченка, у літографіях вона проявила себе не просто як досвідчений інтерпретатор літературних образів, а як самобутній творець образів пластичних. Ця властивість натури художниці з особливою переконливістю заявила про себе у серії літо графій "Доля жінок у Велику Вітчизняну війну", що експонувались на республіканській виставці у 1965 році, а також на всесоюзній виставці. Літографії, присвячені Великій Вітчизняній війні, були відзначені ме даллю ім. М. Б. Грекова.
1967 року Надія Лопухова завершує роботу над серією офортів за мотивами драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня". І знову - успіх. Перед глядачами постали знайомі з юності лір ичні, сповнені почуття, пристрасті образи великої української поетеси, і водночас це були об рази, здатні жити незалежно від літературного твору. Багатогранна і ясно виражена характеристика, пластична довершеність забезпечували їм це право.
Робота над станковими серіями ще більше розширила творчий діа пазон Лопухової. В арсенал її технічних засобів впевнено ввійшли над звичайно багаті своїми виражальними можливостями літографія й офорт. Вони не просто поповнили, оновили технічну палітру художниці, а й суттєво вплинули на характер пластики ілюстрацій. Образи стають більш узагальненими, хоча при цьому не втрачають необхідних для ро зуміння дитини характерних видових рис. Композиції вирізняються чітко вираженими ознаками графічного вирішення. Це особливо харак терно для ілюстрацій до книжок "Ану, відгадай!", "Названий батько" і особливо української народної казки "Ох".
Збагачена досвідом роботи у станковій графіці, добре оволодівши графічними техніками, Надія Лопухова береться за ілюстрування "Лісової пісні" Лесі Українки. Твір приваблював художницю своїм гуманіс тичним спрямуванням, емоційно-образним багатством, поетичним ла дом, навіть яскраво вираженим ритмічним характером.
З великим натхненням пр ацювала вона над ілюстраціями. І цілком закономірним
було відзначення книги республіканським дипломом і дипломом ІІ сту пеня на Всесоюзному конкурсі кращих видань 1970 року.
В цей же час Надія Лопухова ілюструє казку Лідії Компанієць "Королівська таємниця", а згодом - "Казки З давнини" Івани Брлич Мажуранич, українські народні пісеньки "Ходить сон коло вікон", казку Лесі Українки "Лелія". Вона виконує рисунки пером, створює акварелі, літографії, кольорову ліногравюру. Застосування різних гра фічних технік давало змогу щоразу знаходити принципово нове плас тичне вирішення книги, глибше розкривати ідейно-смислову і художню специфіку літературного твору.
Начебто дещо несподіваною стала робота Н. Лопухової над ілюст­руванням роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Насправді ж нічого несподіваного у цьому не було. Вся попередня творчість свідчила про потяг художниці до роботи над твором реаліс тичним, насиченим драматично напруженими подіями, гостро соціа льним.
Деякий час художниця приділяє більше уваги станковій графіці. На виставках з´являються серія кольорових офортів «Народні майстри» про умільців з Васильківського керамічного заводу, численні станкові малюнки. Водночас Надія Лопухова серйозно працює над ілюструван ням збірки драматичних творів своєї улюбленої поетеси Лесі Українки, створює офорти на спортивну тематику, графічні аркуші за мотивами українських народних пісень. Вона з захопленням виконує серії пре красних кольорових ліногравюр на теми казок, окремі аркуші для те матичних альбомів, присвячених визначним подіям у політичному та культурному житті країни.Автор: Лариса Іванівна Дмитрова (книга "Надія Лопухова", К:, Мистецтво 1981 р.)


Грицько Бойко. Билиці дяді Гриця. 1957 р.

Дружина Олекса́ндра Миха́йловича Лопухо́ва (12 вересня 1925, м. Городня, тепер Чернігівської області- 14 вересня 2009, м. Київ) — український живописець. Народний художник УРСР (1964). Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1975). Дійсний член Академії мистецтв України. Дочка — Наталія Олександрівна Лопухова — графік. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%BF%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87


Оксана Іваненко. Кисличка. 1962 р.

"Фольклорний реалізм" 60-х років не втратив своєї привабливості і для художників наступних десятиліть, аж по 90-ті роки. У графіці України становлення професійного "неофольклоризму" пов'язуємо з творчими здобутками А.Губарева, А.Данченка, Т.Якутовича, Н.Лопухової, В.Перевальського, С.Караффі-Корбут, М.Ілку, І.Остафійчука та інших... На новому етапі розвиток "фольклорного стилю" значно більше, ніж це було в 60-ті роки, пов'язаний з мистецтвом ілюстрації. Перевага, яку "сімдесятники" починають надавати жанру ілюстрації, зумовлена масовістю книги. Тут, порівняно з експозиційною графікою, завжди існує перспектива розширення глядацької аудиторії до масштабу всенародної. Комунікативні переваги книги безсумнівні. Нові можливості перекладу зображального фольклору на мову ілюстрації у 70-ті роки демонструють І.Остафійчук, Н.Лопухова, В.Ульянова, І.M.Компанієць... http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Magisterium/Kultur/2000_5/10_petrova_om.pdf

Крихітка-Хіврунька Крихітка-Хіврунька Крихітка-Хіврунька Крихітка-Хіврунька Крихітка-Хіврунька
Народна казка. Крихітка-Хіврунька. 1964р.

Коммерческий успех исконно украинской живописи вовсе не противоречит ее высокому эстетическому уровню - этот тезис блестяще подтверждает персональная экспозиция народной художницы Украины Надежды Лопуховой, развернутая в выставочном пространстве галереи «Одекс Плюс».
Как и большинство художников, Надежда Лопухова справедливо считает, что ее работы призваны украшать не только выставки, но и частные коллекции. Цена ее картин от $250.
Полотна этого известного мастера отечественного изобразительного искусства представлены не только в музеях Украины, но и во многочисленных частных собраниях во Франции, Японии, Италии, Швеции, Германии, Канаде, Венгрии и Болгарии. Сейчас 74-летняя художница создает около 14 картин в год, треть из которых практически сразу ей удается продать. Секрет успеха в эстетическом кредо мастера: искать и находить истоки вдохновения в глубоких традициях и системе образов национальной культуры. Надежда Лопухова не изменила традиции и в новой серии работ «Времена года» .
Так, созданные ею в предыдущие десятилетия и ставшие эталонными иллюстрации к «Лесной песне» Л. Украинки, в данной экспозиции получили новое развитие. Надежда Лопухова, вновь обратившись к мотивам великой украинской поэтессы, создала великолепный акварельно-живописный триптих («Весна», «Сон Мавки» и «Мара»), ставший внутренней доминантой выставки.
Практически все ее работы - чудные пейзажи, натюрморты - пронизаны какой-то особой одухотворенностью, светом и чистотой. Художница не пытается казаться более современной, чем требует ее внутреннее «я». Оставаясь совершенно органичной, она общается со зрителем, затрагивая лучшие струны человеческого естества, и непременно находит отклик. Ибо говорит о непреходящих ценностях, актуальных во все времена.
Выставка «Времена года», организованная галереей «Одекс Плюс» совместно с Всеукраинским фондом воссоздания выдающихся памятников историко-архитектурного наследия им. Олеся Гончара, продлится до 29 июля. http://www.companion.ua/Articles/Content/?Id=2983&Callback=46

Ламонова Оксана Василівна. Київська книжкова графіка кінця 50-х — початку 70-х років ХХ століття. Тенденції розвитку, стилістика, майстри. Об`єктом дисертаційного дослідження є графічні роботи, головним чином книжкові ілюстрації, створені київськими художниками в період з кінця 50-х до початку 70-х рр. Особлива увага приділяється роботам Г. Якутовича, С. Адамовича, А. Базилевича, О. Данченка, І. Селіванова, Г. Малакова, О. Губарєва, Г. Зубковського, В. Куткіна, Н. Лопухової. Предметом дослідження є стилістика ранніх творів цих майстрів та наявні у них риси єдності.
...ілюстрації Н. Лопухової до української народної казки “Ох” та “Лісової пісні” Лесі Українки ...
...Адже йдеться про графіків із надзвичайно яскравим, неповторним, гостро індивідуальним почерком. Різним був і генезис їхньої манери. Н. Лопухова приділяла особливу увагу зразкам народного мистецтва. Г. Зубковський спирався у своїх пошуках на українські стародруки і народну картину. В. Куткін мав щасливу нагоду побачити зразки забороненої української графіки 20-х рр. Вельми складним був генезис творчості Г. Малакова, стилістична органічність якого в українській графіці 60-х — 70-х рр. цікаво поєднувалася зі щирим захопленням романтичними та пригодницькими сюжетами. Це, однак, не завадило появі у творах названих майстрів рис стилістичної єдності...
Ламонова О. Графічний цикл Надії Лопухової до “Лісової пісні” Лесі Українки (1970) // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. — Харків: ХХПІ, 2000/2001. — № 6/1. — С. 81—85.

...Сімнадцять років він був головним художником-редактором видавництва “Веселка”. В 60-ті роки хрущовської “відлиги”, коли був сплеск творчої свободи, батько відкрив багато імен в книжковій графіці і взагалі в образотворчому мистецтві: Надію Лопухову, Івана Кригу, Миколу Компанця, Галину Галинську… http://www.vox.com.ua/data/publ/2007/06/09/oksana-poltavets-guida-zlet-derzhavam-zabezpechuyut-arystokraty-duhu.html

Леся Украинка. Лесная песнь. ( на украинском языке ) Драма - феерия в трех действиях. Худ. Лопухова Н. Й. Киев. Днипро. 1970г. 128с., с илл. твердый тканевый переплет, увеличенный формат. суперобложка

Стендаль. Новеллы. Пер. с франц. А.А.Поляк и К. Ксаниной. Предисловие Н. Таманцева. Художник Н. И. Лопухова. Киев. Гослитиздат. 1956г. 108 с. Бумажный. переплет, Обычный формат.

Коцюбинский М., Леся Украинка "Повести и рассказы. Стихотворения. Поэмы. Драмы". изд. Художественная литература, 1968г. Москва, 704 стр., переплет - Твердый с суперобложкой. Иллюстрации И.Ижакевича, Н.Лопуховой, В.Чабаника, Г.Якутовича.

Лопухова М. Надія Лопухова: Альбом /Авт.-упоряд. Л.І.Дмитрова.- К.: Мистецтво, 1981.- 111 с.: ілюстр., 1 л. портр. [ст 85.153(4УКР) Л 77]

[Error: Irreparable invalid markup ('<img [...] пісня"">') in entry. Owner must fix manually. Raw contents below.]

Надія Йосипівна Лопухова — графік-живописець. Народилася 25 березня 1928 року в селі Брусилів (нині районний центр Брусилів Житомирської області) – український графік, заслужений діяч мистецтв УРСР з 1967 року.

<img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/00057b5s" title="" > <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005828p" title="" > <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/00059ez1" title="" > <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005ax9b" title="" >
<a href="http://www.onlinedisk.ru/file/407766/">Валентин Бичко. Сонечко і Хмаринка. 1957 р.</a>

<lj-cut>
1945 року вступила до 9-го класу Республіканської художньої середньої школи ім. Т. Г. Шевченка. З 1948 року по 1954 училась в Київському державному художньому інституті. Закінчила майстерню книжкової графіки, на "відмінно" захистивши диплом на тему "Ілюстрації та оформлення до книги М. Бубеннова "Біла береза".
З 1954 року співробітничає у видавництвах "Молодь", "Дитвидав" (згодом "Веселка"), "Дніпро". Надія Лопухова працює не лише як художник книги, а й у галузі станкової графіки.
У республіканських та всесоюзних виставках бере участь з 1959 року.
З 1960 року Надія Лопухова - член Спілки художників СРСР.
У 1964 році за серію літографій "Жіноча доля у творах Т. Г. Шевченка", що експонувались у Москві на ювілейній художній виставці, присвяченій 150-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка, удостоєна почесного диплома Спілки художників СРСР.
1967 року за заслуги в розвитку радянського образотворчого мистецтва Надії Лопуховій присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв Української РСР.
Цього ж року за серію літографій "Доля жінок у Велику Вітчизняну війну" (1965) вона нагороджена срібною медаллю імені М. Б. Грекова та дипломом Спілки художників СРСР. Ряд книг з ілюстраціями Надії Лопухової відзначено дипломами на республіканських та всесоюзних конкурсах. Серед них збірка <b>"Ладоньки-ладунки"</b> та українська народна казка <b>"Сорока-білобока"</b>, які 1961 року нагородженні Малою золотою медаллю Виставки досягнень народного господарства СРСР.
На всесоюзних конкурсах кращих видань року дипломів удостоєні російська народна казка <b>"Крихітка-Хаврошечка" (1964)</b> та драма-феєрія Лесі Українки <b>"Лісова пісня" (1970)</b>, на республіканських - "Лісова пісня" (1970), <b>"Королівська таємниця" (1970),</b> <b>"Чому ревуть воли, як ясла повні?" (1974)</b>.
Твори Надії Лопухової зберігаються у багатьох музеях України, входять до експозицій українського мистецтва художніх музеїв інших республік колишнього Радянського Союзу. Літографії, офорти художниці часто експонуються на виставках української графіки у зарубіжних країнах.
У 1978 році Надія Лопухова нагороджена Грамотою Президії Верховної ради Української РСР. http://www.brusilov.org.ua/vydatni_zemlyaki/lopuhova_1.htm

<img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005bqc4" title="" > <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005c3h9" title="" > <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005d1sr" title="" > <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005ef3z">
<a href="http://www.onlinedisk.ru/file/407765/">Олександр Пархоменко. Навпаки. 1958 р.</a>

... До школи Надія почала ходити у Києві 1936 року. Через кілька років сім´я переїхала до Львова. Та ненадовго. Спалахнула війна. Незрозуміла і жорстока. Почалося варварське бомбардування мирних радянських міст і сіл, ешелонів з населенням, яке із західних областей виїздило в глиб країни. Перед тринадцятирічною Надією одна за од ною поставали картини, що не узгоджувались ні з якими відомими доти поняттями. Руйнування людських осель, руйнування всього того, що було гордістю народу, було зведено його руками. І перші жерт ви - дорослі і діти. І перші похоронки. Сповнені відчаю і розгубле ності очі жінок, не здатних ще усвідомити безповоротність втрати най ближчої людини - чоловіка, брата, сина.
Весь цей жахливий початок тяжкої кількарічної війни, розв´язаної гітлерівською Німеччиною, вкарбувався у свідомість Надії Лопухової назавжди. А незабутні враження через багато років лягли в основу серії літографій "Доля жінок у Велику Вітчизняну війну".
Коли радянські люди святкували Перемогу над фашизмом, Надії було 17 років. Незадовго перед цим сім´я повернулася до Києва з ева куації. Перед Надією відкрилася реальна можливість вдовольнити свій усе зростаючий потяг до малювання. І не просто перемальовувати те, що особливо чимось вразило, копіювати цікаву своєю композиційною гостротою ілюстрацію з книги чи журналу. Відкрилася можливість учитися самій малювати, щоб неосяжними, не завжди збагненними можливостями образотворчої мови розповісти про власні думки, переживання, можливо, не зовсім усвідомлені, але такі бентежні й хвилюючі сподівання щасливої юності.
Надія вступає до дев´ятого класу республіканської художньої шко ли ім. Т. Г. Шевченка. Навчання у школі остаточно переконало, що вибір зроблено правильно. Надія вже не мислила свого життя без що денного спілкування з мистецтвом, без занять, без передачі власного сприйняття навколишнього світу в пластичних образах.
Швидко промайнули три роки навчання у художній школі, і в 1948 році Надія Лопухова стає студенткою Київського державного художнього інституту. Вчиться на факультеті графічних мистецтв, у книжковій майстерні професора І. М. Плещинського, художника високої культури, витонченого смаку. Іларіона Миколайовича, прони кливого лірика, надзвичайно делікатну людину, вдало доповнював Василь Ілліч Касіян. Його темперамент, закоханість у графічне мис тецтво, доскональне знання всіх графічних технік, його викладацький талант буквально полонили студентів. Він сам працював до самозабут тя і надихав на це своїх студентів.
<img src="http://www.brusilov.org.ua/images/lopuhova_005.jpg" width=288 height=447 title="" align="Left">Значну роль у формуванні молодих митців відігравав також С. О. Григор´єв, який був тоді директором інституту. Його виступи перед студентами, бесіди у майстернях виховували винятково шаноб ливе ставлення до мистецтва, вірність і відданість у служінні йому.
Дипломною роботою Надії Лопухової були ілюстрації та оформлен ня до книжки М. М. Бубеннова "Біла береза". Вони були виконані на хорошому професійному рівні, свідчили про добру реалістичну школу молодого митця. Художниця проявила себе як здібний рисувальник і композитор, умілий інтерпретатор літературного твору. Роботу високо оцінила екзаменаційна комісія. Але ж виявом своєрідних рис, прита манних саме художниці Лопуховій, вона не стала. Можливо тому, що і для самої художниці ще не зовсім ясно було, де той благодатний матеріал, який дасть змогу вдовольнити творчу невгамовність, що по стійно не дає спокою.
Життя підтвердило, що знання, набуті навіть у вищому худож ньому закладі,- лише основа, на якій кожен художник, залежно від свого таланту, світогляду і працьовитості, починає творити себе .
Багато проблем виникло під час безпосереднього співробітництва з видавництвами. В усій складності постав процес творення книги, в якому, крім художника, бере участь численний видавничий колектив. До того ж кінець 50-х - 60-і роки - це час активних пошуків у різних видах радянського образотворчого мистецтва, в тому числі й у графі ці. Особливо у графіці книжковій. Зростають вимоги до художнього рівня ілюстрацій. Велика увага приділяється конструкції книги, єднос ті всіх елементів художнього оформлення. Перед митцями постає чи мало запитань. Не на всі одразу були знайдені відповіді. Кожен з ху дожників по-своєму, в міру свого таланту, вирішував назрілі проблеми.
Надія Лопухова ілюструє в цей час повість О. Копиленка <b>"Народжується місто" (1956)</b>, книжку О. Бродського <b>"Карусель" (1956).</b> Та вона не дістає справжнього вдоволення від цих робіт. Ще тяжіє над нею тягар усталених традицій, не вистачає сили на весь голос загово рити власною мовою, дати волю власним почуттям і думкам. Тим часом набутий професійний досвід, кращі здобутки художників книги весь час спонукали до цього.
Становленню творчої індивідуальності Надії Лопухової великою мі рою сприяла робота над оформленням літератури для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Казки, українські народні пісеньки, віршики, приспівки, коротенькі оповідання, загадки - ці невеликого розміру літературні форми, що, на перший погляд, ставлять перед худож ником полегшені завдання, насправді ж виявилися нелегкою і пре красною школою для молодого митця, бо щоразу вимагали створення широкого образотворчого відповідника, ясного, доступного для спри йняття дітей молодшого віку, лаконічного і водночас місткого за зміс том, емоційно активного.
<b>"Золота яблуня і дев´ять пав" (болгарська казка), "Сонечко й Хмаринка" В. Бичка, "Ярик-школярик" П. Воронька, "Вийди, вийди, сонечко", "Ладоньки-ладусі", "Сорока-білобока", "Що погано, а що добре", "Юрка та Пімка",</b> багато інших книжечок раннього періоду творчості Надії Лопухової свідчать про невпинне творче зростання мо лодої художниці. Її широке обдаровання, глибоке розуміння завдань митця - ілюстратора дитячої літератури.
Мабуть, не буде помилкою назвати етапним у творчості художниці ілюстрування казки <b>Оксани Іваненко "Кисличка" (Дитвидав, 1962)</b>. Ілюстрації до цієї книжечки, життєрадісні, емоційні, мовби акумулю вали в собі усе краще, до чого так настійливо і впевнено прагнула Надія Лопухова. Вони стали виявом творчої індивідуальності митця тих характерних рис, які доти лише частково проявлялись у тому чи іншому виданні. "Кисличка" була удостоєна диплома на всесоюзному конкурсі на кращу дитячу книжку, а також республіканського диплома.
у наступних роботах художниці - ілюстраціях та художньому оформленні книжечок "Крихітка-Хаврошечка", <b>"Ану, відгадай!", "Про дівчинку Маринку", "Колосок", "Названий батько"</b> стверджувались до сягнення попереднього доробку і разом з тим тривали пошуки.
На початку 1960-х років Надія Лопухова проявляє усе більшу ці кавість до станкової графіки. На республіканській виставці, присвяче ній 150-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка, експонувалась і ді стала схвалення критики та громадськості серія літографій <b>"Жіноча доля у творах Т. Г. Шевченка"</b> (1964). Хоча художниця і брала за основу поезії невмирущого Шевченка, у літографіях вона проявила себе не просто як досвідчений інтерпретатор літературних образів, а як самобутній творець образів пластичних. Ця властивість натури художниці з особливою переконливістю заявила про себе у серії літо графій <b>"Доля жінок у Велику Вітчизняну війну"</b>, що експонувались на республіканській виставці у 1965 році, а також на всесоюзній виставці. Літографії, присвячені Великій Вітчизняній війні, були відзначені ме даллю ім. М. Б. Грекова.
1967 року Надія Лопухова завершує роботу над серією офортів за мотивами драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня". І знову - успіх. Перед глядачами постали знайомі з юності лір ичні, сповнені почуття, пристрасті образи великої української поетеси, і водночас це були об рази, здатні жити незалежно від літературного твору. Багатогранна і ясно виражена характеристика, пластична довершеність забезпечували їм це право.
Робота над станковими серіями ще більше розширила творчий діа пазон Лопухової. В арсенал її технічних засобів впевнено ввійшли над звичайно багаті своїми виражальними можливостями літографія й офорт. Вони не просто поповнили, оновили технічну палітру художниці, а й суттєво вплинули на характер пластики ілюстрацій. Образи стають більш узагальненими, хоча при цьому не втрачають необхідних для ро зуміння дитини характерних видових рис. Композиції вирізняються чітко вираженими ознаками графічного вирішення. Це особливо харак терно для ілюстрацій до книжок <b>"Ану, відгадай!", "Названий батько"</b> і особливо української народної казки <b>"Ох"</b>.
Збагачена досвідом роботи у станковій графіці, добре оволодівши графічними техніками, Надія Лопухова береться за ілюстрування "Лісової пісні" Лесі Українки. Твір приваблював художницю своїм гуманіс тичним спрямуванням, емоційно-образним багатством, поетичним ла дом, навіть яскраво вираженим ритмічним характером.
З великим натхненням пр ацювала вона над ілюстраціями. І цілком закономірним
було відзначення книги республіканським дипломом і дипломом ІІ сту пеня на Всесоюзному конкурсі кращих видань 1970 року.
В цей же час Надія Лопухова ілюструє казку <b>Лідії Компанієць "Королівська таємниця</b>", а згодом - <b>"Казки З давнини" Івани Брлич Мажуранич</b>, українські народні пісеньки <b>"Ходить сон коло вікон"</b>, казку <b>Лесі Українки "Лелія".</b> Вона виконує рисунки пером, створює акварелі, літографії, кольорову ліногравюру. Застосування різних гра фічних технік давало змогу щоразу знаходити принципово нове плас тичне вирішення книги, глибше розкривати ідейно-смислову і художню специфіку літературного твору.
Начебто дещо несподіваною стала робота Н. Лопухової над ілюст­руванням роману <b>Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"</b>. Насправді ж нічого несподіваного у цьому не було. Вся попередня творчість свідчила про потяг художниці до роботи над твором реаліс тичним, насиченим драматично напруженими подіями, гостро соціа льним.
Деякий час художниця приділяє більше уваги станковій графіці. На виставках з´являються серія кольорових офортів «Народні майстри» про умільців з Васильківського керамічного заводу, численні станкові малюнки. Водночас Надія Лопухова серйозно працює над ілюструван ням збірки драматичних творів своєї улюбленої поетеси Лесі Українки, створює офорти на спортивну тематику, графічні аркуші за мотивами українських народних пісень. Вона з захопленням виконує серії пре красних кольорових ліногравюр на теми казок, окремі аркуші для те матичних альбомів, присвячених визначним подіям у політичному та культурному житті країни.<i><b>Автор: Лариса Іванівна Дмитрова (книга "Надія Лопухова", К:, Мистецтво 1981 р.)</b></i>

<img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005f6c4" title="" > <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005g5gq" title="" > <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005hkep" title="" > <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005k7k0" title="" >
<a href="http://www.onlinedisk.ru/file/407755/">Грицько Бойко. Билиці дяді Гриця. 1957 р.</a>

Дружина Олекса́ндра Миха́йловича <a href="http://artboyko.com/artist;LAD;all">Лопухо́ва</a> (12 вересня 1925, м. Городня, тепер Чернігівської області- 14 вересня 2009, м. Київ) — український живописець. Народний художник УРСР (1964). Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1975). Дійсний член Академії мистецтв України. Дочка — Наталія Олександрівна Лопухова — графік. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%BF%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

<img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005p653" title="" > <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005qh8s" title="" > <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005r0et" title="" > <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005szdr" title="" >
<a href="http://www.onlinedisk.ru/file/407761/">Оксана Іваненко. Кисличка. 1962 р.</a>

"Фольклорний реалізм" 60-х років не втратив своєї привабливості і для художників наступних десятиліть, аж по 90-ті роки. У графіці України становлення професійного "неофольклоризму" пов'язуємо з творчими здобутками А.Губарева, А.Данченка, Т.Якутовича, Н.Лопухової, В.Перевальського, С.Караффі-Корбут, М.Ілку, І.Остафійчука та інших... На новому етапі розвиток "фольклорного стилю" значно більше, ніж це було в 60-ті роки, пов'язаний з мистецтвом ілюстрації. Перевага, яку "сімдесятники" починають надавати жанру ілюстрації, зумовлена масовістю книги. Тут, порівняно з експозиційною графікою, завжди існує перспектива розширення глядацької аудиторії до масштабу всенародної. Комунікативні переваги книги безсумнівні. Нові можливості перекладу зображального фольклору на мову ілюстрації у 70-ті роки демонструють І.Остафійчук, Н.Лопухова, В.Ульянова, І.M.Компанієць... http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Magisterium/Kultur/2000_5/10_petrova_om.pdf

<img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005tt7e" title="Крихітка-Хіврунька" alt="Крихітка-Хіврунька"> <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005w9kq" title="Крихітка-Хіврунька" alt="Крихітка-Хіврунька"> <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005xhw9" title="Крихітка-Хіврунька" alt="Крихітка-Хіврунька"> <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005y32z" title="Крихітка-Хіврунька" alt="Крихітка-Хіврунька"> <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0005zkb2" title="Крихітка-Хіврунька" alt="Крихітка-Хіврунька">
<a href="http://www.onlinedisk.ru/file/407763/">Народна казка. Крихітка-Хіврунька. 1964р.</a>

Коммерческий успех исконно украинской живописи вовсе не противоречит ее высокому эстетическому уровню - этот тезис блестяще подтверждает персональная экспозиция народной художницы Украины Надежды Лопуховой, развернутая в выставочном пространстве галереи «Одекс Плюс».
Как и большинство художников, Надежда Лопухова справедливо считает, что ее работы призваны украшать не только выставки, но и частные коллекции. Цена ее картин от $250.
Полотна этого известного мастера отечественного изобразительного искусства представлены не только в музеях Украины, но и во многочисленных частных собраниях во Франции, Японии, Италии, Швеции, Германии, Канаде, Венгрии и Болгарии. Сейчас 74-летняя художница создает около 14 картин в год, треть из которых практически сразу ей удается продать. Секрет успеха в эстетическом кредо мастера: искать и находить истоки вдохновения в глубоких традициях и системе образов национальной культуры. Надежда Лопухова не изменила традиции и в новой серии работ «Времена года» .
Так, созданные ею в предыдущие десятилетия и ставшие эталонными иллюстрации к «Лесной песне» Л. Украинки, в данной экспозиции получили новое развитие. Надежда Лопухова, вновь обратившись к мотивам великой украинской поэтессы, создала великолепный акварельно-живописный триптих («Весна», «Сон Мавки» и «Мара»), ставший внутренней доминантой выставки.
Практически все ее работы - чудные пейзажи, натюрморты - пронизаны какой-то особой одухотворенностью, светом и чистотой. Художница не пытается казаться более современной, чем требует ее внутреннее «я». Оставаясь совершенно органичной, она общается со зрителем, затрагивая лучшие струны человеческого естества, и непременно находит отклик. Ибо говорит о непреходящих ценностях, актуальных во все времена.
Выставка «Времена года», организованная галереей «Одекс Плюс» совместно с Всеукраинским фондом воссоздания выдающихся памятников историко-архитектурного наследия им. Олеся Гончара, продлится до 29 июля. http://www.companion.ua/Articles/Content/?Id=2983&Callback=46

Ламонова Оксана Василівна. <b>Київська книжкова графіка кінця 50-х — початку 70-х років ХХ століття. Тенденції розвитку, стилістика, майстри.</b> Об`єктом дисертаційного дослідження є графічні роботи, головним чином книжкові ілюстрації, створені київськими художниками в період з кінця 50-х до початку 70-х рр. Особлива увага приділяється роботам Г. Якутовича, С. Адамовича, А. Базилевича, О. Данченка, І. Селіванова, Г. Малакова, О. Губарєва, Г. Зубковського, В. Куткіна, Н. Лопухової. Предметом дослідження є стилістика ранніх творів цих майстрів та наявні у них риси єдності.
...ілюстрації Н. Лопухової до української народної казки <b>“Ох”</b> та <b>“Лісової пісні” Лесі Українки</b> ...
...Адже йдеться про графіків із надзвичайно яскравим, неповторним, гостро індивідуальним почерком. Різним був і генезис їхньої манери. Н. Лопухова приділяла особливу увагу зразкам народного мистецтва. Г. Зубковський спирався у своїх пошуках на українські стародруки і народну картину. В. Куткін мав щасливу нагоду побачити зразки забороненої української графіки 20-х рр. Вельми складним був генезис творчості Г. Малакова, стилістична органічність якого в українській графіці 60-х — 70-х рр. цікаво поєднувалася зі щирим захопленням романтичними та пригодницькими сюжетами. Це, однак, не завадило появі у творах названих майстрів рис стилістичної єдності...
Ламонова О. Графічний цикл Надії Лопухової до “Лісової пісні” Лесі Українки (1970) // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. — Харків: ХХПІ, 2000/2001. — № 6/1. — С. 81—85.

...Сімнадцять років він був головним художником-редактором видавництва “Веселка”. В 60-ті роки хрущовської “відлиги”, коли був сплеск творчої свободи, батько відкрив багато імен в книжковій графіці і взагалі в образотворчому мистецтві: Надію Лопухову, Івана Кригу, Миколу Компанця, Галину Галинську… http://www.vox.com.ua/data/publ/2007/06/09/oksana-poltavets-guida-zlet-derzhavam-zabezpechuyut-arystokraty-duhu.html

Леся Украинка. Лесная песнь. ( на украинском языке ) Драма - феерия в трех действиях. Худ. Лопухова Н. Й. Киев. Днипро. 1970г. 128с., с илл. твердый тканевый переплет, увеличенный формат. суперобложка

Стендаль. Новеллы. Пер. с франц. А.А.Поляк и К. Ксаниной. Предисловие Н. Таманцева. Художник Н. И. Лопухова. Киев. Гослитиздат. 1956г. 108 с. Бумажный. переплет, Обычный формат.

Коцюбинский М., Леся Украинка "Повести и рассказы. Стихотворения. Поэмы. Драмы". изд. Художественная литература, 1968г. Москва, 704 стр., переплет - Твердый с суперобложкой. Иллюстрации И.Ижакевича, Н.Лопуховой, В.Чабаника, Г.Якутовича.

<b>Лопухова М. Надія Лопухова: Альбом /Авт.-упоряд. Л.І.Дмитрова.- К.: Мистецтво, 1981.- 111 с.: ілюстр., 1 л. портр. [ст 85.153(4УКР) Л 77]</b>

<img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/00060byz" title="Ілюстрація. Леся Українка "Лісова пісня"" alt="Ілюстрація. Леся Українка &quot;Лісова пісня&quot;"> <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/00061by8" title="До української народної казки "Названий батько"" alt="До української народної казки &quot;Названий батько&quot;"> <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/00062kg9" title="ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА" alt="ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА"> <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/000638d1" title="До "Лісової пісні" Лесі Українки" alt="До &quot;Лісової пісні&quot; Лесі Українки"> <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/0006449d" title="До "Лісової пісні" Лесі Українки" alt="До &quot;Лісової пісні&quot; Лесі Українки"> <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/00065g2g" title="До "Лісової пісні" Лесі Українки" alt="До &quot;Лісової пісні&quot; Лесі Українки"> <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/00066zce" title="Станкова графіка. Сінокіс." alt="Станкова графіка. Сінокіс."> <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/00067a8p" title=" "Молода піаністка". Літографія." alt=" &quot;Молода піаністка&quot;. Літографія."> <img src="http://pics.livejournal.com/256irisiv/pic/00068tcr" title="до творів Тараса Шевченка. " alt="до творів Тараса Шевченка. ">
http://www.brusilov.org.ua/Amusement/Creative/Arts/art_004.htm

Comments