256irisiv

знайшла на пікасі.

Мистецтво української вишивки. О. Кулинич-Стахурська.



Гуцульські вишивки. Мирослава Шандро.


Молдавский национальный костюм.

з www.pisni.org.ua
( Read more... )

... Ну, швидше галицькими..

Мені зараз згадуються

Борщ (традиційний і з вушками)
Вареники
Пампухи
Кутя
Деруни (тертюхи)
Куліш
Зелений борщ
Голубці
Ябчанка (яблучна солодка зупа)
Узвар
Медовуха
Морс?
Кишка (кровянка)
Холодець
Квашена капуста (напевно не тільки українська)
Грибна юшка
Карасі в сметані
Налисники всякі
Тушена капуста з реберками
Ліниві вареники (палюшки)
Банош
Маківник
Медівник
Сирнички
Флячки (рубці)
салат вінігрет
салат шуба
Львівська кава (з приправами, заварена в турці)

а що ще?

Про начинки не буду... Це як рагу Джерома К. Джерома і щур від Морморансі.



А от тісто...

( рецепт тіста тоненького, хрусткого... ням-ням... )

Вам понадобятся: клей, плотная бумага и бумажка потоньше.
Клей: варили ли вы когда-нибудь Обыкновенный Мучной Клейстер? Нет? Тогда мы идем к Вам!
А если серьезно: не знаете рецепт - с удовольствием поделюсь, знаете - значит нужно сварить тот самый клейстер, ибо именно он лежит в основе специального реставрационного пшеничного клея. На крайний случай можно взять т.н. "клеящий карандаш", но ни в коем случае не ПВА, силикат и тому подобную, простите, гадость.
Далее - бумага: в идеале Вы могли бы заказать/купить специальную реставрационную бумагу. Тонкую (около 9 гр\м) для подклейки разрывов и более плотную для восполнения утрат, ежли таковые имеются... http://book.uraic.ru/forum1/viewtopic.php?f=24&t=691

Секретов-то много у клея. Но коробление бумаги связано не с варкой клея, а с его использованием. Просто есть понятие ""жидкий клей" и соответственно "густой". Жидкий как содержащий больше воды вызывает большее коробление. Жидкий клей можно обезвожить на фильтровальной бумаге. Для склеивания бумаги и кожи консистенция должна напоминать густую полупрозрачную сметану без комков. Нанесенная на подушки большого и указательного пальцев, клеевая масса должна вызывать ощущение склеивания, "прихватывать".
Это достигается верным сочетанием пропорций муки и воды, фильтрованием после варки, качеством муки (в т.ч. степенью ее сухости) и чистотой воды.
В составе реставрационного клея - только мука, вода и (факультативно) консерванты.
Лучше использовать не мучной и рыбный, а крахмальнй клейстер из пшеничного (обязательно!) крахмала. Он более густой и более крепкий.
Чтобы бумага не коробилась после склейки, листы обязательно выдерживают между сукнами в прессе сроком до двух недель.

http://freebooks.com.ua/uploads/files/remknigi.pdf
Ремонт выпавшей странички
Чтобы вклеить в книгу выпавшую страничку, на следующую заней страницу кладут линейку на расстоянии полсантиметра откорешка книги. Этот промежуток смазывают клеем, затем линей-ку убирают, вкладывают страницу и прижимают ее сухой и чис-той тряпочкой. Линейкой пользуются, чтобы аккуратно нанестиклей тонкой кисточкой, не попав на другую страничку.Для приклеивания бумаги лучше всего использовать мучнойклей, изготовление которого не потребует больших усилий: еговарят на водяной бане (из расчета 2 части муки и 5 частей воды),постоянно помешивая, чтобы не было комков. Готовый клей -прозрачного цвета и по консистенции напоминает жидкую ман-ную кашу. Если он получился слишком густой, можно добавитьнемного воды. Клей наносят тонкой плоской кисточкой, лучшевсего синтетической - такие кисти не лысеют, а клей по ним рас-пределяется равномерно

Ремонт разорванных или надорванных страниц
Очень часто требуется подклеить разорванную страницу илиприклеить надорванный уголок страницы. В этом случае при-меняют весьма оригинальный способ. Купите чай в пакетиках,вытряхните из них чай (он, кстати, тоже может пригодиться дляремонта книги). Пакетики надо порвать на полоски. Именно пор-вать, а не отрезать, поскольку в последнем случае при склеи-вании странички таким способом у отрезанной полоски будутвидны границы, и страница будет выглядеть неэстетично.Совместите границы разрыва и, положив на его место отор-ванную полоску» проведите сверху кисточкой с клеем (опять-такимучным!). Его надо наносить именно сверху, поскольку бумага,из которой сделаны пакетики, пористая и пропускает клей. Подремонтируемую страничку надо подложить что-нибудь плоскоеи непромокающее (плотный картон, оргалит и пр.), чтобы онане приклеилась к следующей. Полоску надо приклеивать всег-да на четную страничку, потому что она является «изнаночной».Протрите полоску тряпочкой, чтобы убрать излишки клея. Дайтеклею высохнуть и закройте книгу.

Знайшла "Довбушеві скарби" з її ілюстраціями.

і стало цікаво...
( Ось що я дізналась )

Прочитано тут

Пальчицкий С.К.
Мобильный Серея Дидковского.

Первая встреча.
Клиент (К, задумчиво): Значит, ты консультировать “по бл…ским вопросам” не будешь?
Терапевт (Т, радостно позевывая): Не-а…
К(задучиво): И что же мне теперь делать?
Т(довольно): Будешь сам консультировать…
( Read more... )

Татова улюблена книжка, яку тепер читає також і Андрійко.
( Read more... )

За вчорашнім рецептолм пряники вийшли дуже ароматні і смачні. А ятаки прикрашу колись ялинку тільки ними! Правда, виявилось, що в мене мало формочок. Тепер я в пошуках ідей, які форми мені робити самій з жесті. Нижче результати гугління на тему "пряники". Тільки фотки. Точно не мої.


( Read more... )

( більше ілюстрацій )

Вертепні сценки, які хоча й міняються з часом, у своїй суті передають містерію Різдва. Міняються літературні та сценічні форми, однак не міняється основна вістка, про яку розповідають Ангели, Пастухи, Царі. Український вертеп веде свій родовід від барокових інтермедій, які у XVII – XVIII ст. на українські землі прийшли із Західної Європи.
В українському варіанті духовних драм та інтермедій велику роль відіграв фольклорний елемент. Навіть передаючи біблійні історії, відомі й невідомі автори вплітали в сюжет побутові сценки та соціальні мотиви.
З часом вертеп із лялькового театру перетворився на справжній вуличний театр. Ляльки зникли, і всі ролі почали виконувати живі актори-аматори. Сценки стали рухливішими, а сюжети – емоційно насиченішими. Була ще одна перевага, яка у „живому” вертепі збереглася аж по нині: будь-яке вертепне дійство за своєю природою інтерактивне і передбачає жваве спілкування між акторами та господарями, що, очевидно, неможливо без імпровізації. Дійові особи у вертепі можна умовно поділити на постійні та змінні. Це повною мірою відповідає двом джерелам походження вертепу – духовній містерії та інтермедії. В поважну, „містерійну” канву вертепу вплітаються такі дійові особи, як три Царі, Ангели, Пастухи, Йосип, Ірод, – цебто справжні біблійні персонажі. Майже в кожному вертепі також є Чорт, Смерть, Воїни, Циган – персонажі, які свідчать про народні домисли до біблійних оповідок, а також відображають міжетнічні та соціальні стосунки. Але так само у вертепі є ті персонажі, які, відповідно до комедійного жанру, змінюються разом з епохою. http://levko.info/UKR_svyata/vertep_istoriya.htm( Read more... )

Робили і будемо робити.
Тільки рецепт я кудись заникала.

Ще знайшлось:( Read more... )

Розглядала довго Поросятка... Просто клас!

Так от, Абабагаламага каже, що... Народився 14 липня 1965 року у Вінниці. Закінчив РХСШ (1983) та майстерню книжкової графіки Української Академії Мистецтв (1992). Член Спілки художників. Учасник багатьох міжнародних виставок. Тривалий час працював художнім редактором дитячого часопису «Соняшник».
Нещодавно створив свій видавничий проект «Сіма видає».
Блискучий ілюстратор численних дитячих книг.
В «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ»:
«Коза-дереза», 1994
«100 казок», 2005—2006, 1-ша премія на «Книзі року-2005», (Худ. Олег Петренко-Заневський, В. Єрко, К. Лавро та ін.)
Ю.Винничук «Історія одного поросятка», 2005, (3-тя премія на «Книзі року-2006»)( Read more... )

з 25 лютого 2009 в Музеї меблів та порцеляни (пл. Ринок, 10) показуватиметься постійно діюча експозиція робіт Івана Сколоздри (малярство на склі, скульптура).

Частину зображень можна побачити тут http://picasaweb.google.com/HMuzychuk/C02?feat=directlink

Відтепер у відділенні Львівського музею етнографії та художнього промислу, що на пл. Ринок, 10, три зали наповнені радісною енергетикою – тут постійна виставка, де експонуються 180 малюнків на склі та 16 скульптур Івана Сколоздри (1934-2008 рр.) – заслуженого майстра народної творчості, члена Національної спілки художників України, Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреата Всеукраїнської премії «Визнання» в галузі гуманітарних наук, культури, мистецтва та спорту.

Ще два роки тому талановитий митець без спеціальної освіти виявив бажання… подарувати свою малярську й скульптурну спадщину Музею етнографії. «Був зворушений тоді «даром» Сколоздри, а тепер завдяки його колосальній спадщині житиме пам’ять про митця», - розповідає директор Інституту народознавства Степан Павлюк, завдяки якому виставка потрапила до Львова (Іван Сколоздра родом із с. Розвадів на Львівщині). У фонди Музею художник передав близько 300 малярських та 122 скульптурні роботи. В експозицію «помістилося» менше половини. Спеціально для неї у залах зробили ремонт та поміняли освітлення.

( Read more... )

Українські музеї скоро зароблятимуть
( Read more... )

Книги, які зустрічались мені в дитинстві - "Старі друзі",

"Про Пушка і Дружка" виклала olgasabo тут http://olgasabo.livejournal.com/22272.html,

"Знамените каченя Тім",

"Лебідь, рак і щука" (можна знайти тут http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=search_show_list&painter_name=%CA%E0%F0%EB%EE%E2%20%C3 ).

А ще в evgenyii викладена "Будем знакомы". Можна чититати http://community.livejournal.com/kidpix/938123.html


( Read more... )

http://www.i-worker.ru/post/319382/
Секретная база подводных лодок в небольшом крымском городке Балаклава. Заброшенная ракетная шахта, Кекава, Латвия. Гигантские экскаваторы, Московская область. Загоризонтная РЛС Дуга, Припять.
( Read more... )

У нас знайшлась "Жива вода" (збірка казок) з його ілюстраціями. (Янусова В. Живая вода. Рис. М.Чапка Братислава Словарт 1989г. 160с)
А ще, кажуть orange_fire, є "Сказки остора Ланка" (1984, Братислава)

А ще - ні слова про нього в неті.. так же ж не буває... Напевно, його ім'я якось по-іншому пишеться іншими мовами... А в моїй книзі навіть сторінки немає, де вказані основні дані про ілюстратора. Будемо шукати.

( Read more... )

[Bad username: drug_drug's] пише, що:
"Либико Марайа (Maraja), род. 15 апреля 1912 г., был пятым ребенком в семье Франческо Марайа и имя свое получил как производное от политических взглядов своего отца, поскольку родился во время войны между Италией и Ливией.
В 1952г. Он начинает сотрудничать с издательским домом Fabbri, которое будет продолжаться до самой его смерти. В 1955 г. он получает заказ на иллюстрации для «Приключений Пиноккио».
1961 г. В этом же году он получает международное признание, как иллюстратор. К этому времени в его багаже работы для «Тома Сойера» и «Принца и нищего» М. Твена, «Приключений Оливера Твиста» Ч. Диккенса, «Маленького лорда» и «Таинственного сада» Ф. Бернетта, «Серебряных коньков» М. Додж, «Мальчишек с улицы Пала» П. Мольнара, «Маленьких женщин» М. Аскот и др.
Шестидесятые годы отмечены работами для таких произведений как «Приключения Гулливера» Свифта, «Вокруг света за 80 дней» Ж. Верна, «музыкальных сказок-балетов», «Приключений Синдбада», а так же волшебных европейских сказок.
В 1981г. проходит его большая персональная выставка, в Лугано предоставляется помещение для создания музея иллюстраций Л. Марайа. Он создает костюмы и сценографию для балета «Пиноккио».
Марайа умирает 30 декабря 1983 года в возрасте 71 года, попросив карандаш и бумагу, чтобы начертить последние слова, которые так и остались нерасшифрованными.
Кілька його ілюстрацій:
( Read more... )